День вишиванки - 15 травня
Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку.
Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося у Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб.
Перша школа вишивки з'явилася ще в XI столітті, заснована сестрою Володимира Мономаха — Анною. Тут вчилися мистецтва гаптування золотом і сріблом.
Зазвичай це мистецтво виконували дівчата, готуючи собі придане на майбутнє весілля. Кількість зібраних вишиванок часто слугувала показником матеріального добробуту нареченої.
Наприклад, якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася представницею скромної сім'ї, тоді як та, у кого їх було від 100 й більше, вважалася дуже заможною нареченою.
З 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися у народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею.
Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися у побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме у такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень.